посумнішати
ПОСУМНІШАТИ, аю, аєш. Док. до сумнішати. Тітка сміялася, прикривши вуста долонею. А потім враз, наче тінь лягла на її обличчя, посумнішала (Томч., Готель.., 1960, 249); // Набрати сумнішого виразу (про очі, обличчя і т. ін.). Очі посумнішали; // перев. безос. Стати похмурим, непривітним (про зовнішнє середовище, природні умови тощо). [Ялина:] Янгольська душа була!.. Віриш, сестричко, що без свекра якось і в господі ніби посумнішало... (Кроп., IV, 1959, 356); Хата Андрія. Наче посумнішала й потемнішала від попередньої розмови (Ю. Янов., IV, 1959, 12).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посумнішаю | посумнішаємо |
2 особа | посумнішаєш | посумнішаєте |
3 особа | посумнішає | посумнішають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посумнішав | посумнішали |
Жіночий рід | посумнішала | |
Середній рід | посумнішало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посумнішаймо | |
2 особа | посумнішай | посумнішайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посумнішавши |