попутати
ПОПУТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Зв'язати, стягнути путами ноги коня (передні з однією задньою або тільки передні); стриножити. [Т р у б а й:] Попутай коней, най пасуться! Збрую І сідла поздіймай! (Фр., IX, 1952, 273); Спустилися [опришки] десь у лісок, попутали коні, полягали (Хотк., II, 1966, 238).
2. розм., рідко. Те саме, що поплутати. Отак і ти [Австрія] попутала народи, Всім давши зверхні вигляди свободи, Щоб одні одних гризли і душили (Фр., X, 1954, 167).
@ Біс (лихий, лукавий, нечистий і т. ін. ) попутав кого - те саме, що Біс (лихий, лукавий, нечистий і т. ін. ) поплутав (див. поплутати). Гуменя того монастиря, де я була, казала: зробила ти гріх тяжкий.. То тебе, каже, лихий попутав (Мирний, І, 1954, 95); Левко похнюпився: - Був гріх, милостивий пане, в минулому році, попутав нечистий. А після того ні хворостинки дурно ми не взяли із вашого лісу (Стельмах, І, 1962, 97).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попутаю | попутаємо |
2 особа | попутаєш | попутаєте |
3 особа | попутає | попутають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попутав | попутали |
Жіночий рід | попутала | |
Середній рід | попутало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попутаймо | |
2 особа | попутай | попутайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попутавши |