повнолітній
ПОВНОЛІТНІЙ, я, є. Який досягнув повноліття. - Хоч пан Славко вже повнолітній та може сам собою запоряджувати [розпоряджатися], отже, проте, я не хочу ставати на заваді між ним і його родиною (Март., Тв., 1954, 449); - Хочу тобі сказати в цю хвилину нашої розмови, яким би хотів бачити тебе, коли ти виростеш, станеш повнолітнім (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 29).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повнолітній | повнолітня | повнолітнє | повнолітні |
Родовий | повнолітнього | повнолітньої | повнолітнього | повнолітніх |
Давальний | повнолітньому | повнолітній | повнолітньому | повнолітнім |
Знахідний | повнолітній, повнолітнього | повнолітню | повнолітнє | повнолітні, повнолітніх |
Орудний | повнолітнім | повнолітньою | повнолітнім | повнолітніми |
Місцевий | на/у повнолітньому, повнолітнім | на/у повнолітній | на/у повнолітньому, повнолітнім | на/у повнолітніх |