перегукування
ПЕРЕГУКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. перегукуватися 1 і звуки, утворювані цією дією. Ліс, суворий, по-осінньому задумливий, сповнився дитячими дзвінкими голосами. Крик і співи, перегукування (Збан., Малин. дзвін, 1958, 220); Перепели в траві розпочали перегукування; коники один перед другим навперейми сюрчали (Мирний, IV, 1955, 307); Благословенно будь споріднення і перегукування душ! (Тич., II, 1957, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перегукування | перегукування |
Родовий | перегукування | перегукувань |
Давальний | перегукуванню | перегукуванням |
Знахідний | перегукування | перегукування |
Орудний | перегукуванням | перегукуваннями |
Місцевий | на/у перегукуванні | на/у перегукуваннях |
Кличний | перегукування | перегукування |