патякало
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | патякало | патякали |
Родовий | патякала | патякалів |
Давальний | патякалові, патякалу | патякалам |
Знахідний | патякала | патякалів |
Орудний | патякалом | патякалами |
Місцевий | на/у патякалі | на/у патякалах |
Кличний | патякале | патякали |
патякати
ПАТЯКАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., що, про що і без додатка, зневажл. 1. Говорити багато про щось неістотне, пусте, не варте уваги; базікати, теревенити. - Та хай йому чорт, нащо він мені? Причвалає щовечора й морочить голову... Патякає щось таке, що воно мені зовсім не потрібно (Вас., І, 1959, 284); Він так багато патякав про всяку всячину, а того, що мав сказати в першу чергу, так і не сказав (Гур., Новели, 1951, 101); // Вести довгу беззмістовну, непослідовну розмову. Засіли [людці] кругом столу коло Чіпчиної горілки; п'ють собі, патякають, люльки цмолять (Мирний, І, 1949, 258).
2. Поширювати брехливі, небажані для кого-небудь або неправильні чутки. [Карпо:] Підеш з села, почнуть плести, лихословити... Скажуть, певно, тому правда, що про неї та Карпа патякають (Кроп., II, 1958, 171).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | патякаю | патякаємо |
2 особа | патякаєш | патякаєте |
3 особа | патякає | патякають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | патякатиму | патякатимемо |
2 особа | патякатимеш | патякатимете |
3 особа | патякатиме | патякатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | патякав | патякали |
Жіночий рід | патякала | |
Середній рід | патякало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | патякаймо | |
2 особа | патякай | патякайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | патякаючи | |
Минулий час | патякавши |