паплюга
ПАПЛЮГА, и, ж., вульг. Те саме, що повія. Енеєм кинута я бідна, Як сама паплюга послідня, Еней злий змій, - не чоловік! (Котл., І, 1952, 84); // лайл. Про брехливу, підступну і т. ін. людину. Смерть зрівняє всіх в землі: Ні з ким, скажена, не жартує!.. - Чи чіт, чи лишка? - загука; Ти крикнеш: - чіт! - Ба, брешеш, сину! - Озветься паплюга з кутка - Та й зцупить з печі в домовину! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 83).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паплюга | паплюги |
Родовий | паплюги | паплюг |
Давальний | паплюзі | паплюгам |
Знахідний | паплюгу | паплюг |
Орудний | паплюгою | паплюгами |
Місцевий | на/у паплюзі | на/у паплюгах |
Кличний | паплюго | паплюги |