оспіваний
ОСПІВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оспівати. І знов на горах я, овіяних вітрами, Казками вільних полонин, Оспіваних, ограних вівчарями, Налитих ладаном ялин (Олесь, Вибр., 1958, 376); Ім'я Володимира Ілліча Леніна з любов'ю оспіване в радянській народній творчості (Нар. тв. та етн., 1, 1969, 6); // оспівано, безос. присудк. сл. Наша література по праву пишається творами, в яких оспівано лицарів революції, безсмертний подвиг радянських людей на полях битв проти фашизму (Літ. Укр., 20.XI 1970, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оспіваний | оспівана | оспіване | оспівані |
Родовий | оспіваного | оспіваної | оспіваного | оспіваних |
Давальний | оспіваному | оспіваній | оспіваному | оспіваним |
Знахідний | оспіваний, оспіваного | оспівану | оспіване | оспівані, оспіваних |
Орудний | оспіваним | оспіваною | оспіваним | оспіваними |
Місцевий | на/у оспіваному, оспіванім | на/у оспіваній | на/у оспіваному, оспіванім | на/у оспіваних |