оспалий
ОСПАЛИЙ, а, е, рідко. 1. Сонливий, сонний. Сніг де-не-де лиш біліє, водиця шемріє-говорить і будить оспалую землю (Дн. Чайка, Тв., 1960, 188); // Заспаний, одутлий від сну (про обличчя). За столиком вахмістр з лицем оспалим, безсилим, З очима скляними старого п'яниці (Перв., І, 1958, 63).
2. Байдужий до всього; апатичний, в'ялий, млявий. [Павло:] А що твій син такий оспалий сьогодні? За цілу бесіду рота не роззявляв (Кост., І, 1967, 153); [Валент:] Здаюсь байдужим до змагань за віру, між ідолян і християн одмінком холодним та оспалим я блукаю... Ніхто не знає, що в мені кипить! (Л. Укр., III, 1952, 288); Ось у оцій перехідній кімнаті На їх чекав оспалий повний лікар З погаслою сигарою в зубах (Вирган, В розп. літа, 1959, 100).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оспалий | оспала | оспале | оспалі |
Родовий | оспалого | оспалої | оспалого | оспалих |
Давальний | оспалому | оспалій | оспалому | оспалим |
Знахідний | оспалий, оспалого | оспалу | оспале | оспалі, оспалих |
Орудний | оспалим | оспалою | оспалим | оспалими |
Місцевий | на/у оспалому, оспалім | на/у оспалій | на/у оспалому, оспалім | на/у оспалих |