оповитий
ОПОВИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оповити. Коло порога на кілочках висів цілий ряд смушевих чорних та сивих шапок, оповитих червоними.. поясами (Н.-Лев., II, 1956, 44); В сусідній кімнаті стояли урни, оповиті гарячим кумачем (Донч., V, 1957, 418); Там, з боку вокзалу, висока каплиця..., густо з боків оповита виноградовим хмелем (Мирний, III, 1954, 261); Ще замолоду він наткнувся на сю місцину, - високу гору, покриту лісом і трохи не з трьох сторін оповиту чистою.. водою вередливого Псла (Мирний, IV, 1955, 157); Високий берег, оповитий прозорим туманом, мрів у далечині (Н.-Лев., III, 1956, 7); Ставки, оповиті сутінками зоряного вечора, поволі затихали (Кач., Вибр., 1953, 209); Степ, оповитий нічною прохолодою, ще спав (Цюпа, Назустріч.., 1958, 353); Так незламний в біді спочивав Одіссей богосвітлий, Сном оповитий глибоким (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 113).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оповитий | оповита | оповите | оповиті |
Родовий | оповитого | оповитої | оповитого | оповитих |
Давальний | оповитому | оповитій | оповитому | оповитим |
Знахідний | оповитий, оповитого | оповиту | оповите | оповиті, оповитих |
Орудний | оповитим | оповитою | оповитим | оповитими |
Місцевий | на/у оповитому, оповитім | на/у оповитій | на/у оповитому, оповитім | на/у оповитих |