онавісніти
ОНАВІСНІТИ, ію, ієш, док., розм. Дуже набриднути; остогиднути, знавісніти. - Вже він трохи й онавіснів мені: тільки й мови, що він, тільки й думок!.. надокучило! (Вовчок, І, 1955, 189).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | онавіснію | онавісніємо |
2 особа | онавіснієш | онавіснієте |
3 особа | онавісніє | онавісніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | онавіснів | онавісніли |
Жіночий рід | онавісніла | |
Середній рід | онавісніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | онавісніймо | |
2 особа | онавісній | онавіснійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | онавіснівши |