обпоювати
ОБПОЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБПОЇТИ, ою, оїш, док., перех. 1. Надмірно напувати, завдаючи шкоди. Обпоїти теля молоком; // Підносячи багато хмільного, доводити до сп'яніння. Ганка взяла собі звичай щовечора обпоювати його добре і навіть із собою до комори брала фляшку [пляшку] горілки (Фр., І, 1955, 92).
2. Поїти чим-небудь шкідливим або отруйним, звичайно з певною метою. - Я їм покажу, як заманювати чужих хлопців та обпоювати їх зіллям (Мирний, III, 1954, 59); [Домаха:] Чула я, як ви і людям казали, що я й сяка, й така, що я чимсь обпоїла Василя (Кроп., II, 1958, 173); * Образно. Мене тоді, юнака першого гуляння, обпоїв той вітер, як дур-зіллям (Вас., Незібр. тв., 1941, 46).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обпоюю | обпоюємо |
2 особа | обпоюєш | обпоюєте |
3 особа | обпоює | обпоюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обпоюватиму | обпоюватимемо |
2 особа | обпоюватимеш | обпоюватимете |
3 особа | обпоюватиме | обпоюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обпоював | обпоювали |
Жіночий рід | обпоювала | |
Середній рід | обпоювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обпоюймо | |
2 особа | обпоюй | обпоюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | обпоюючи | |
Минулий час | обпоювавши |