новизна
НОВИЗНА, и, ж. 1. Властивість і якість за знач. новий. Оригінальність, новизна першої п'єси Кропивницького полягала в тому, що в ній знайшли відображення нові явища соціальної дійсності (Іст. укр. літ., І, 1954, 430); Ми можемо вже сьогодні і завтра відобразити на екрані новизну і красу розуму свого народу, красу взаємин і прагнень (Довж., III, 1960, 335); Незвичайний своєю новизною і грандіозністю краєвид полонив вразливу на все прекрасне дівчину (Коз., Сальвія, 1959, 4).
2. Усе нове, що недавно пізнали, усвідомили, відчули і т. ін., що було ще невідомим, непізнаним. Емігрантська преса вже втратила для мене свою новизну (Кулик, Записки консула, 1958, 83); Катюша сказала, що приїхала організувати нас [дітей], і це лякало всіх незвичністю і новизною (Чаб., Катюша, 1960, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | новизна | новизни |
Родовий | новизни | новизн |
Давальний | новизні | новизнам |
Знахідний | новизну | новизни |
Орудний | новизною | новизнами |
Місцевий | на/у новизні | на/у новизнах |
Кличний | новизно | новизни |