невибагливий
НЕВИБАГЛИВИЙ, а, е. 1. без додатка, до чого, на що, в чому. Який задовольняється найнеобхіднішим; з надто скромними вимогами до чого-небудь. Він був дуже невибагливим і дбав, головним чином, лише про те, щоб йому не заважали (Коз., Сальвія, 1956, 55); Реактивні двигуни невибагливі до пального - вони працюють на простому гасі (Наука.., 1, 1959, 25); Низькорослі кошлаті алтайські коники, невибагливі на корм, легкі і невтомні (Гончар, III, 1959. 89); Він був з тих, хто - невибагливий в їжі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 200); // Який не потребує, не вимагає особливих умов. Кизил садовий - цінна і невибаглива плодова, технічна, лікарська та декоративна культура (Хлібороб Укр., 5, 1964, 30); // Який свідчить про чиїсь надто скромні вимоги до чого-небудь. Треба мати добре тренований шлунок і невибагливий смак, щоб з'їсти цей борщ (Руд., Остання шабля, 1959, 529).
2. рідко. Те саме, що невигадливий 2. Його бухгалтерія була невибаглива, вся в його голові (Фр., VIII, 1952, 353).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невибагливий | невибаглива | невибагливе | невибагливі |
Родовий | невибагливого | невибагливої | невибагливого | невибагливих |
Давальний | невибагливому | невибагливій | невибагливому | невибагливим |
Знахідний | невибагливий, невибагливого | невибагливу | невибагливе | невибагливі, невибагливих |
Орудний | невибагливим | невибагливою | невибагливим | невибагливими |
Місцевий | на/у невибагливому, невибагливім | на/у невибагливій | на/у невибагливому, невибагливім | на/у невибагливих |