невдогад
НЕВДОГАД, присудк. сл., розм. Не догадується хто-небудь, не спадає на думку кому-небудь. - О , цей молочай! Нам і невдогад, а Василько добре знає, для чого він росте на світі (Донч., V, 1957, 70); - Чом це, бабо, - внук пита, - Ви така огрядна? (Невдогад, що баба та "Каса" вже "ощадна" [гроші при собі носить]!) (С. Ол., Вибр., 1959, 232).