насобачитися
НАСОБАЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., фам. Навчитися вправно що-небудь робити, набути навику в чомусь. Підводячись, примружив [Карпо Кирилович] на Сергія хитре око: - А ти таки на мотузках добре насобачився (Мушк., Чорний хліб, 1960, 36); - Вона була чудесна лікарка, я від неї багато чого насобачилась... (Збан., Єдина, 1959, 202).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насобачуся | насобачимося |
2 особа | насобачишся | насобачитеся |
3 особа | насобачиться | насобачаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | насобачився | насобачилися |
Жіночий рід | насобачилася | |
Середній рід | насобачилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насобачімося | |
2 особа | насобачись | насобачіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | насобачившись |