напрямець
НАПРЯМЕЦЬ, присл., розм. Те саме, що напрямки. Ні доріг, ні стежок дід ніколи не визнавав - завжди йшов напрямець (Хотк., І, 1966, 81); Він [вітер] біжить напрямець, Добіга до алеї І затих, і - кінець (Криж., Срібне весілля, 1957, 308); Не дати говорити зараз - тільки народ збаламутити: такого самі вигадають, що гірш за всяку правду. Отож і вирішив Цигуля йти напрямець. - Кажи, Гордію. Що вже не є, гарні чи недобрі вісті - розповідай (Головко, II, 1957, 325).