напрошувати
НАПРОШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПРОСИТИ, ошу, осиш, док., перех., розм. 1. Випрошувати яку-небудь кількість чогось. А рядові ланки, наче ті сироти.. І гною їм нема, і коней не допросишся, щоб хоч той гній вивезти, який з трудом навизбируєш у себе та напросиш у людських подвір'ях (Кучер, Трудна любов, 1960, 56); // перев. док. Просячи про що-небудь, добитися згоди. Оце було напросить мати священика, щоб .. написав та спитав про здоров'я й життя, то й одпише Катря на три листи одним (Вовчок, І, 1955, 242); Напросив свого дружка - теж був відчайдушний, чортяка! Та й засіли в городі серед порічок (Збан., Єдина, 1959, 131).
2. Запрошувати кого-небудь у якійсь кількості. Напросила [Ївга] свашок, світилок, батьків.. і всякого народу, якого треба на весілля (Кв.-Осн., II, 1956, 301); - Коли напросив [Балабуха] гостей, то нехай сам панькається коло їх, а я не встану, - думала Олеся (Н.-Лев., III, 1956, 122).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напрошую | напрошуємо |
2 особа | напрошуєш | напрошуєте |
3 особа | напрошує | напрошують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напрошуватиму | напрошуватимемо |
2 особа | напрошуватимеш | напрошуватимете |
3 особа | напрошуватиме | напрошуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | напрошував | напрошували |
Жіночий рід | напрошувала | |
Середній рід | напрошувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напрошуймо | |
2 особа | напрошуй | напрошуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | напрошуючи | |
Минулий час | напрошувавши |