нажаханий
НАЖАХАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до нажахати. Нажахана ще здому, Галина нервово сприймала найменше непорозуміння в нашому бездомному житті (Ле, Вибр., 1939, 330); Стороняться їх [танків] чабани в степу. Нажахані їхнім гуркотом, чабанські собаки люто гавкають на них (Гончар, II, 1959, 374); // у знач. прикм. Який виражає переляк, переполох. Вона скинула до нього очима, великими, нажаханими (Гончар, II, 1959, 370).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нажаханий | нажахана | нажахане | нажахані |
Родовий | нажаханого | нажаханої | нажаханого | нажаханих |
Давальний | нажаханому | нажаханій | нажаханому | нажаханим |
Знахідний | нажаханий, нажаханого | нажахану | нажахане | нажахані, нажаханих |
Орудний | нажаханим | нажаханою | нажаханим | нажаханими |
Місцевий | на/у нажаханому, нажаханім | на/у нажаханій | на/у нажаханому, нажаханім | на/у нажаханих |