наволікати
НАВОЛІКАТИ, аю, аєш, недок., НАВОЛОКТИ, лочу, лочеш; мин. ч. наволік, наволокла, ло; док., перех., розм. 1. Волочачи, приносити велику кількість чого-небудь. Наволік багато дерева, 2. Натягуючи, покривати кого-, що-небудь. Наволік на себе теплу ковдру.
3. перен. Накликати, зводити щось неприємне на кого-, що-небудь. - Ну, ну, нема чого лиху славу на наш рід наволікати (Л. Укр., III, 1952, 747); - Що в тебе за чоловік?.. Ось і на Уласа напав ні за що. Наволіка небилиці (Горд., II, 1959, 252).
@ Наволокти пеню на кого, діал. - обвинуватити кого-небудь даремно.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наволікаю | наволікаємо |
2 особа | наволікаєш | наволікаєте |
3 особа | наволікає | наволікають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наволікатиму | наволікатимемо |
2 особа | наволікатимеш | наволікатимете |
3 особа | наволікатиме | наволікатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наволікав | наволікали |
Жіночий рід | наволікала | |
Середній рід | наволікало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наволікаймо | |
2 особа | наволікай | наволікайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | наволікаючи | |
Минулий час | наволікавши |