навалений
НАВАЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навалити 1, 2, 4. Я мусив обминати цілі гори різнородного грузу, балок, вапна і каміння, що навалені тут серед вулиць (Коцюб., II, 1955, 402); Траншея являла жахливе видовище. Це була якась суміш глини, кривавого лахміття і навалених в різних позах людських трупів (Гончар, III, 1959, 61); // у знач. прикм. Обійшов [Курбала] бурт наваленої руди і, оглядаючи місцевість, попростував до гори (Досв., Вибр., 1959, 201); // навалено, безос. присуди. сл. В кожнім льоху навалено було стільки бочок і барил, що трудно було й повернутися (Стар., Облога.., 1961, 78); На канапі купою навалено мерзлої білизни (Головко, II, 1957, 563).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | навалений | навалена | навалене | навалені |
Родовий | наваленого | наваленої | наваленого | навалених |
Давальний | наваленому | наваленій | наваленому | наваленим |
Знахідний | навалений, наваленого | навалену | навалене | навалені, навалених |
Орудний | наваленим | наваленою | наваленим | наваленими |
Місцевий | на/у наваленому, наваленім | на/у наваленій | на/у наваленому, наваленім | на/у навалених |