наважувати
НАВАЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВАЖИТИ, жу, жиш, док., перех. 1. розм., рідко. Зважувати, відважувати велику кількість чого-небудь.
2. діал. Накладати, навантажувати велику кількість чого-небудь. Наважили чумаченьки та три вози солі (Чуб., V, 1874, 1037).
3. діал. Навалюючись, лягаючи на кого-, що-небудь, тиснути своєю вагою. Не наважуй дуже на цей бік, а то перекинеш (Сл. Гр.).
4. наст., розм. Після розмірковування, роздумування вирішувати що-небудь. Після празника то і то наважував робить - от і наробивсь (Мирний, V, 1955, 347); Поїхав [Іван] через ліс. Ніщо інше, як тільки мав гадку забити в лісі панотця. Видко, діло наважив іще дома (Март., Тв., 1954, 222); Злодії й наважили тих коней випрягти, та вкрасти (Україна.., II, 1960, 168).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наважую | наважуємо |
2 особа | наважуєш | наважуєте |
3 особа | наважує | наважують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наважуватиму | наважуватимемо |
2 особа | наважуватимеш | наважуватимете |
3 особа | наважуватиме | наважуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наважував | наважували |
Жіночий рід | наважувала | |
Середній рід | наважувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наважуймо | |
2 особа | наважуй | наважуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | наважуючи | |
Минулий час | наважувавши |