жриця
ЖРИЦЯ, і, ж. Жін. до жрець. [Гелен:] Жриця мусить вміти в потребі всяку жертву заколоти рукою власною (Л. Укр., II, 1951, 308); - Ви.. жриця краси, й ваша.. жіноча задача є - все, що чисте й гарне, плекати чуттям (Коб., II, 1956, 354); * У порівн. Пройшла [Фатьма] далі тихо і спокійно, мов єгипетська жриця (Коцюб., І, 1955, 395).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жриця | жриці |
Родовий | жриці | жриць |
Давальний | жриці | жрицям |
Знахідний | жрицю | жриць |
Орудний | жрицею | жрицями |
Місцевий | на/у жриці | на/у жрицях |
Кличний | жрице | жриці |