грюк
ГРЮК1, виг. Уживається як присудок за знач. грюкати. Майнула блискавиця. Далі, мов велетенським молотом по ковадлі: грюк посеред лісу (Вас., II, 1959, 329); Північні вітри ставнями по вікнах - грюк! (Ковінька, Кутя.., 1960, 115); Тільки-но вони приховали Юрка - грюк у двері... (Вишня, І, 1956, 258).
ГРЮК2, у, ч. Короткий уривчастий звук від удару по чомусь, падіння чого-небудь і т. ін. З-під ніг з грюком сунуться чималі шматки глини... (Мирний, III, 1954, 298); 3 шумом, з грюком відчинилися двері - вбіг знадвору Василько (Гончар, Таврія.., 1957, 445).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грюк | грюки |
Родовий | грюку | грюків |
Давальний | грюкові, грюку | грюкам |
Знахідний | грюк | грюки |
Орудний | грюком | грюками |
Місцевий | на/у грюку | на/у грюках |
Кличний | грюку | грюки |