гнаний
ГНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до гнати 1, 2, 5. І чує він себе таким слабим, Безсильним і безвільним, мов пилина, Вітрами гнана (Фр., XIII, 1954, 207); Гнаний царським урядом, Міцкевич був гостинно й ласкаво прийнятий передовою російською інтелігенцією, і спілкування з нею набагато поширило його світоглядні обрії (Рильський, III, 1955, 304); В дальню Італію недугом гнана, Леся співала про рідні поляни, Луки Волині росисті, пахучі, Сиві Дніпрові задумливі кручі (Забашта, Вибр., 1958, 61); // у знач. ім. гнаний, ного, ч. Той, кого переслідують. Горе гнаного й поклики вільного, прямосердість і щирість Ене-єва... В його [А. Бучми] засобах стільки є спільного з контрапунктом суворим Танєєва! (Тич., II, 1957, 37).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гнаний | гнана | гнане | гнані |
Родовий | гнаного | гнаної | гнаного | гнаних |
Давальний | гнаному | гнаній | гнаному | гнаним |
Знахідний | гнаний, гнаного | гнану | гнане | гнані, гнаних |
Орудний | гнаним | гнаною | гнаним | гнаними |
Місцевий | на/у гнаному, гнанім | на/у гнаній | на/у гнаному, гнанім | на/у гнаних |