шебека
ШЕБЕКА, -и, ж., мор. 1. Невелике трищоглове вітрильно-гребне судно з косими вітрилами; використовувалося за Середеньовіччя на Середземному морі для посильної служби та перевезення вантажів. 2. Російський вітрильно-гребний трищогловий корабель другої половини 18-го ст.; мав до 20 пар весел і від 30 до 50 гармат малого калібру.