остяки
ОСТЯКИ, ів, мн. (одн. остяк, а, ч., остячка, и, ж. ). Застаріла назва кількох народностей Сибіру - хантів, кетів і селькупів. Стомленому та без краю стурбованому Микиті цей чорний одинокий остяк здався за рідного брата (Л. Янов., І, 1959, 317); Сковані міцним сном спали остяки (Рибак, На світанку, 1940, 214).
остяк
ОСТЯК див. остяки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | остяк | остяки |
Родовий | остяка | остяків |
Давальний | остякові, остяку | остякам |
Знахідний | остяка | остяків |
Орудний | остяком | остяками |
Місцевий | на/у остяку, остякові | на/у остяках |
Кличний | остяку | остяки |