назарейці
НАЗАРЕЙЦІ, -ів, мн. Група німецьких та австрійських художників-романтиків, що оселилися в Римі на початку 19-го ст. і намагалися відродити релігійне мистецтво стилю майстрів Середньовіччя і Раннього Ренесансу, що орієнтувалися на мистецтво XV ст.; більшість їх полотен є картинами на християнські, історичні або алегоричні сюжети; їх стиль є спадком класицизму і реакцією на нього під впливом ідеології романтизму.