чуб
ЧУБ, а, ч. 1. Волосся на голові у людини (перев. у чоловіка). Цигуля ступив і спинився біля вчителевих дверей. Скинув шапку й обтрусив сніг з неї, далі статечно долонею пригладив чуба, втер вуса й постукав у двері (Головко, II, 1957, 299); Молодший лейтенант.. опинився на самім гребені. Сорочка його залопотіла на вітрі, чуб розвіявся, і яскраве червоне сонце несподівано осяяло всю його постать (Гончар, III, 1959, 101); // Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом; оселедець.
@ Братися за чуби див. братися; Гріти чуби (чуба) див. гріти; Дерти (драти) за чуба див. дерти; Дерти (драти) за чуби один одного (другого) - битися. Мовчки, похмуро їв він хліб з часником та часом сердито покрикував на дітей, як вони.. дуже міцно почнуть дерти один одного за чуби та нароблять галасу (Коцюб., І, 1955, 438); Доходить до чуба - починається бійка; Забрити чуба див. забривати; За чуба витягати (витягнути) кого - силою, силоміць виводити, прогонити кого-небудь звідкись. Так глипнула [молодиця].. на чоловіка, що він аж зіщулився, бо - всі знали - рука в Корніїхи важка і не раз вона витягала господаря за чуба з чайної на Центральній (Гончар, Тронка, 1963, 14); Зашкребти (заскребти) у чубі див. зашкребти; Мірятися чубами з ким - встрявати в бійку з ким-небудь, битися; Нагріти чуба (чуби) див. нагрівати; Надирати (надерти, надрати) чуба див. надирати; Нам'яти чуба див. наминати; Обірвати чуба див. обривати1; Рвати чуб [на голові, на собі] див. рвати; Чуби тріщать див. тріщати; Чуб поліз угору (догори) див. полізти; Чуб [на голові, догори, вгору] піднімається (підіймається) див. підніматися.
2. Жмут шерсті або пір'я на голові деяких тварин. - А ми хіба порожні? Он, бач, пана везу! - Ну, то й вези його з богом! - глухо одмовив чоловік і почав на шкапійчині чуба поправляти (Мирний, IV, 1955, 311).
3. Суцвіття трав'янистих рослин; волоть, китиця. Комиш шумів.. Жовтий, гладкий, високий, - він глузував із неї, помахуючи над її головою рудим чубом (Коцюб., І, 1955, 362).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чуб | чуби |
Родовий | чуба | чубів |
Давальний | чубові, чубу | чубам |
Знахідний | чуб | чуби |
Орудний | чубом | чубами |
Місцевий | на/у чубі | на/у чубах |
Кличний | чубе | чуби |
чубити
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чублю | чубимо |
2 особа | чубиш | чубите |
3 особа | чубить | чублять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чубитиму | чубитимемо |
2 особа | чубитимеш | чубитимете |
3 особа | чубитиме | чубитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чубив | чубили |
Жіночий рід | чубила | |
Середній рід | чубило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чубмо | |
2 особа | чуб | чубте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чублячи | |
Минулий час | чубивши |