черготіти
ЧЕРГОТІТИ, тить, недок., розм. Утворювати різкі, пронизливі звуки (перен. при терті металевих предметів об щось); скрипіти. Чув, як він підпилює дуба в лісі, бо пилка черготіла дуже (Св. Гр.); // Про спів деяких птахів. Тільки шумлять листя, щебечуть й черготять пташки та шурхають ящурки в траві (Вовчок, Вибр., 1946, 93).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чергочу | черготимо |
2 особа | черготиш | черготите |
3 особа | черготить | черготять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | черготітиму | черготітимемо |
2 особа | черготітимеш | черготітимете |
3 особа | черготітиме | черготітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | черготів | черготіли |
Жіночий рід | черготіла | |
Середній рід | черготіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | черготімо | |
2 особа | черготи | черготіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | черготячи | |
Минулий час | черготівши |