тріпотіння
ТРІПОТІННЯ, я, с. Дія за знач. тріпотіти та звуки, утворювані цією дією. На них [прапори] налітає вітер, міцно хапає за кінці, й тоді над колонами виразно чути сумне тріпотіння прапорів (Епік, Тв., 1958, 417); Маленька пташка уперто літала над головою в Дорі. То підіймалась, то опускалась з писком і з дрібним тріпотінням коротких крил (Коцюб., II, 1955, 381); Почувши живого життя тріпотіння, Цілуються з сонцем гаї та поля (Гр., I, 1963, 94).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тріпотіння | тріпотіння |
Родовий | тріпотіння | тріпотінь |
Давальний | тріпотінню | тріпотінням |
Знахідний | тріпотіння | тріпотіння |
Орудний | тріпотінням | тріпотіннями |
Місцевий | на/у тріпотінні | на/у тріпотіннях |
Кличний | тріпотіння | тріпотіння |