трудовитий
ТРУДОВИТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що працьовитий. - Еге, пустіть свою Настю до Гната, він чоловік тихий, трудовитий... (Коцюб., І, 1955, 51); Василь людина наполеглива, трудовита (Коп., Лейтенанти, 1947, 82).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | трудовитий | трудовита | трудовите | трудовиті |
Родовий | трудовитого | трудовитої | трудовитого | трудовитих |
Давальний | трудовитому | трудовитій | трудовитому | трудовитим |
Знахідний | трудовитий, трудовитого | трудовиту | трудовите | трудовиті, трудовитих |
Орудний | трудовитим | трудовитою | трудовитим | трудовитими |
Місцевий | на/у трудовитому, трудовитім | на/у трудовитій | на/у трудовитому, трудовитім | на/у трудовитих |