тихохід
ТИХОХІД, хода, ч . 1. розм. Про пароплав, літак і т. ін., що мають невелику швидкість. Небесний тихохід; // Про того, хто поволі, неквапливо рухається. * Образно. Є керівники., які люблять все робити тихо, помалу, їх називають тихоходами (Рад. Укр., 19.IV 1961, 2).
2. зоол. Безхребетна тварина (до 1 мм завдовжки), поширена в прісних і морських водах усіх частин світу; здатна витримувати тривале висихання.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тихохід | тихоходи |
Родовий | тихохода | тихоходів |
Давальний | тихоходові, тихоходу | тихоходам |
Знахідний | тихохід, тихохода | тихоходи, тихоходів |
Орудний | тихоходом | тихоходами |
Місцевий | на/у тихоході | на/у тихоходах |
Кличний | тихоходе | тихоходи |