тихенький
ТИХЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до тихий. А я, з того дива, до неї на сміх і собі тихеньким голоском: - Доброго здоров'ячка, Палазю! (Н.-Лев., II, 1956, 12); Дарці стало шкода лагідної тихенької панночки (Л. Укр., III, 1952, 633); Поволі день погасав. Тихенький вітерець дихнув на діл (Гонч., Вибр., 1959, 373).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тихенький | тихенька | тихеньке | тихенькі |
Родовий | тихенького | тихенької | тихенького | тихеньких |
Давальний | тихенькому | тихенькій | тихенькому | тихеньким |
Знахідний | тихенький, тихенького | тихеньку | тихеньке | тихенькі, тихеньких |
Орудний | тихеньким | тихенькою | тихеньким | тихенькими |
Місцевий | на/у тихенькому, тихенькім | на/у тихенькій | на/у тихенькому, тихенькім | на/у тихеньких |