суттєвий
СУТТЄВИЙ, а, е. Який становить саму суть, зміст чого-небудь; важливий, значний. Типове, як філософське поняття, якраз і є те важливе, що характеризує, визначає суттєву ознаку, суттєву якість предмета, явища, речі і т. д. (Вітч., 8, 1958, 135); У творах Головка вперше в українській прозі були правдиво накреслені суттєві риси позитивного героя радянського часу (Іст. укр. літ., II, 1956, 92); Історичний аналіз літературних явищ приводив Франка до розкриття їхніх суттєвих сторін і особливостей (Рад. літ-во, 5, 1966, 70); // у знач. ім. суттєве, вого, с . Те, що становить саму суть, зміст чого-небудь. Історичний матеріалізм вивчає найбільш суттєве в структурі соціального організму (Ком. Укр., 7, 1970, 21); Тут [за кордоном] Хома, відчувши раптом у собі самому гордість будівника, господаря і оборонця нового ладу, вмів якось одразу відокремити суттєве від несуттєвого, велике від незначного (Гончар, І, 1954, 201); // Який має велике, особливе значення. Несміливі свідчення кількох його колег, що прагнули врятувати поручика від загибелі, не внесли нічого суттєвого (Галан, Гори.., 1956, 183).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | суттєвий | суттєва | суттєве | суттєві |
Родовий | суттєвого | суттєвої | суттєвого | суттєвих |
Давальний | суттєвому | суттєвій | суттєвому | суттєвим |
Знахідний | суттєвий, суттєвого | суттєву | суттєве | суттєві, суттєвих |
Орудний | суттєвим | суттєвою | суттєвим | суттєвими |
Місцевий | на/у суттєвому, суттєвім | на/у суттєвій | на/у суттєвому, суттєвім | на/у суттєвих |