соромити
СОРОМИТИ, млю, миш; мн. соромлять; недок., перех. 1. Докоряти кому-небудь, висміювати когось за що-небудь, викликаючи в ньому почуття сорому. Було як ще твереза Настя, то пані умисне її соромить: - От дівка.., от ледащиця! (Вовчок, І, 1955, 267); Щось тільки скажеш чи зробиш не так, зараз і соромлять: - Такий великий, а що витворяє (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 141).
2. Робити, чинити кому-небудь сором (у 2 знач.); безчестити, ганьбити. - Це, може, вас соромить, що я роблю роботу в неділю? - спитала вона в Ломицького (Н.-Лев., VI, 1966, 25); Боженко глянув на Савку так грізно, що той зразу ж зблід. - Ти чого, сучий сину, соромиш мене перед робочим класом? (Довж., І, 1958, 170).
3. Ставити в незручне становище; викликати замішання. А панна зойкнула, немов мала дитина, У сні налякана. От так пройшла хвилина - Він стиха дивиться, - а панни вже нема, І щось пекучу кров у грудях підійма, І чути серця стук... Що ж? Мало це смішити, А чи соромити, чи, може, засмутити? (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 31).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | соромлю | соромимо |
2 особа | соромиш | соромите |
3 особа | соромить | соромлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | соромитиму | соромитимемо |
2 особа | соромитимеш | соромитимете |
3 особа | соромитиме | соромитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | соромив | соромили |
Жіночий рід | соромила | |
Середній рід | соромило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сороммо | |
2 особа | сором | соромте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | соромлячи | |
Минулий час | соромивши |