словникар
СЛОВНИКАР, я, ч. Той, хто укладає словники; лексикограф. Однією із найскладніших проблем при виготовленні Словника української мови.. є визначення його реєстру.. У цьому відношенні словникарі покладаються не на свої власні смаки чи уподобання, а на ту лексичну базу, яка є у їх розпорядженні (Наука і культура.., 1970, 301).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | словникар | словникарі |
Родовий | словникаря | словникарів |
Давальний | словникареві, словникарю | словникарям |
Знахідний | словникаря | словникарів |
Орудний | словникарем | словникарями |
Місцевий | на/у словникарі, словникареві | на/у словникарях |
Кличний | словникарю | словникарі |