скулити
СКУЛИТИ1, лю, лиш, недок., перех., рідко. Те саме, що мружити. Кіт скулить очі, жалібно нявчить... (Коцюб., І, 1955, 151).
СКУЛИТИ2, лю, лиш, док., перех. Зігнути, скорчити своє тіло, частини його. Вона стояла коло дерева, згорнувши руки на грудях і скуливши плечі від холоду (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 50); Головойку [голівоньку] склонив,.. ніженьку скулив (Сл. Гр.); // безос., у сполуч. із сл. бодай, щоб. Уживається як лайливий вислів. Бодай тебе скулило втроє.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скулю | скулимо |
2 особа | скулиш | скулите |
3 особа | скулить | скулять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скулитиму | скулитимемо |
2 особа | скулитимеш | скулитимете |
3 особа | скулитиме | скулитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | скулив | скулили |
Жіночий рід | скулила | |
Середній рід | скулило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скульмо | |
2 особа | скуль | скульте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | скулячи | |
Минулий час | скуливши |