саможертовний
САМОЖЕРТОВНИЙ, а, е. 1. Здатний пожертвувати собою, своїми власними інтересами для блага інших. Саможертовна людина.
2. Сповнений самопожертви (про дії, вчинки). Мабуть, ото й буде ідеальне суспільство майбутнього, коли потребою для кожної людини стане робити для іншої тільки щось добре, приємне, корисне, може, навіть саможертовне (Гончар, Людина.., 1960, 182).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | саможертовний | саможертовна | саможертовне | саможертовні |
Родовий | саможертовного | саможертовної | саможертовного | саможертовних |
Давальний | саможертовному | саможертовній | саможертовному | саможертовним |
Знахідний | саможертовний, саможертовного | саможертовну | саможертовне | саможертовні, саможертовних |
Орудний | саможертовним | саможертовною | саможертовним | саможертовними |
Місцевий | на/у саможертовному, саможертовнім | на/у саможертовній | на/у саможертовному, саможертовнім | на/у саможертовних |