рубаний
РУБАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до рубати. На полі злиднями чавлений, громом битий, залізом рубаний косар косив (Стельмах, І, 1962, 651); За всі війни рукам [Миколи Івановича] попало чомусь найбільше. Кожна двічі прострелена, а права ще й рубана раз (Собко, Любов, 1935, 21).
2. у знач. прикм. Одержаний унаслідок рубання, подрібнення гострим знаряддям; дрібний, порубаний. На столі - сталева чорнильниця, металічні моделі, шматки металу - шліфовані, рубані, необроблені (Ю. Янов., IV, 1959, 135).
3. у знач. прикм. Зроблений, нанесений зброєю, яка рубає. Захитався опришок. Бризнула кров, як з рубаної рани... (Хотк., II, 1966, 199); // Який має багато таких ран. Полковник Ничипір під'їхав до гетьмана збоку, чекаючи наказу.. Але й проситися на діло рубаному полковникові було соромно перед Косінським (Ле, Наливайко, 1957, 96).
4. у знач. прикм., рідко. Те саме, що рублений 2. Ой в рубанім колодязі.. там дівчина воду брала (Сл. Гр.); Йде Яким до рубаної комори зерно набирати (Шиян, Переможці, 1950, 133).
5. у знач. прикм., перен., розм. Уривчастий і різкий, без плавних переходів у звучанні. Бурхлива вдача Гайдая виявляється за інших обставин і в надзвичайно лаконічних, рубаних репліках - вигуках, наказах, окликах (Іст. укр. літ., II, 1956, 560); Костецький продовжував говорити різко, короткими рубаними фразами (Перв., Дикий мед, 1963, 227).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рубаний | рубана | рубане | рубані |
Родовий | рубаного | рубаної | рубаного | рубаних |
Давальний | рубаному | рубаній | рубаному | рубаним |
Знахідний | рубаний, рубаного | рубану | рубане | рубані, рубаних |
Орудний | рубаним | рубаною | рубаним | рубаними |
Місцевий | на/у рубаному, рубанім | на/у рубаній | на/у рубаному, рубанім | на/у рубаних |