розруйнований
РОЗРУЙНОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розруйнувати. Деякі будови і справді розруйновані до підмурівка і лежать звалищем (Л. Укр., І, 1951, 445); Ще одна воєнна зима. З голодом, холодом, тифами. Ні, це було понад силу розтерзаній, розруйнованій громадянською війною країні (Гончар, II, 1959, 371); Кімната була зовсім розруйнована, наче тут давно ніхто не жив (Ю. Янов., II, 1954, 35); // у знач. прикм. Через тиждень не знать було розруйнованого двору: все стояло на своїм місці (Мирний, І, 1949, 359); Набив [Альоша] старого лампачу, що сипався з розруйнованої задньої стіни колишнього сарайчика, і замісив глину (Мик., II, 1957, 248); // розруйновано, безос. присудк. сл. Міста нема, все розтрощено, розруйновано дотла (Гончар, II, 1959, 402).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розруйнований | розруйнована | розруйноване | розруйновані |
Родовий | розруйнованого | розруйнованої | розруйнованого | розруйнованих |
Давальний | розруйнованому | розруйнованій | розруйнованому | розруйнованим |
Знахідний | розруйнований, розруйнованого | розруйновану | розруйноване | розруйновані, розруйнованих |
Орудний | розруйнованим | розруйнованою | розруйнованим | розруйнованими |
Місцевий | на/у розруйнованому, розруйнованім | на/у розруйнованій | на/у розруйнованому, розруйнованім | на/у розруйнованих |