певно
ПЕВНО, рідше ПЕВНЕ. 1. Присл. до певний. Чи був в генерал-губернаторському домі театр за часів Котляревського - не можу Вам певне сказати (Мирний, V, 1955, 408); Втім гляну, поміж ломами іде спокійно, певно, в простій кафтанині робітник (Фр., XIII, 1954, 130); - Мав би я силу, то враз і душі б тебе, й віку позбавив І відіслав би в оселю Аїда так певно, як певно Те, що вже ока не зцілить тобі й сам землі потрясатель (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 169); - Катре! - кажу їй: - чи ти знаєш певно, що Яків тебе любить? (Вовчок, І, 1955, 213); Василь поплескав долонею по гарячому металу трактора. - Тепер усе піде по-іншому. Вже тепер можемо сказати цілком певно: плакали межі на куркульських ланах! (Довж., І, 1958, 83); Що у нього не могло вилитися в слова, лише боліло, розпирало груди в німім жалю, друг його виповідав з натиском і жаром, ясно і певно (Кобр., Вибр., 1954, 31); - У мене не витягнуть! - сказав батько певно, але ще й поверх піджака намацав рукою гроші (Головко, II, 1957, 120); // у знач. присудк. сл. - Коли так свідчите, то й оддаймо йому [Грицькові] гроші ції, - сказав Карпо. - Підемо всі втрьох до його, певніше воно й поважніше буде, як усі з їм говоритимемо (Гр., II, 1963, 353); Він урядовець, лояльний урядовець. Він зараз доніс би в поліцію. Це певне... це зовсім певне... (Коцюб., І, 1955, 408); - Уже як стражник казав оте Омелькові, то то вже певно (Мирний, IV, 1955, 374).
2. у знач. вставн. сл. Уживається для виражання можливості, ймовірності чого-небудь і відповідає знач. слів мабуть, очевидно. Ми заспівали, розійшлись.. Чи зійдемося ж знову? Чи заспіваємо коли? А може й те... Та де? Якими? І заспіваємо яку? Не тут і, певне, не такими! І заспіваєм не таку! (Шевч., II, 1963, 240); Як не чесав [дід] волів, то, певно, майстрував коло старого ярма або коло старого плуга (Стеф., І, 1949, 112); Гортаючи старі свої папери, Що дивом вижили у дні війни, Натрапив я на книжку записну.. Собі самому нагади якісь, За того часу, певно, зрозумілі (Рильський, II, 1960, 324).
3. у знач. вставн. сл. Уживається для підтвердження висловленої думки і відповідає знач. слів звичайно, напевно. - Але умова, Павле Макаровичу, - ви книжки не зачитуєте. - Ну, певно ж (Головко, II, 1957, 489); - Не виходить, Іване Володимировичу. Всі ваші морозостійкі сорти, виявляється от, - труба. - Де, на Уралі? А певно, померзнуть (Довж., І, 1958, 490).