парковий
ПАРКОВИЙ, а, е. 1. Який знаходиться, розташований у парку (в 1 знач.). Дикі пущі, що оточували наоколо замок, тисячами рук перероблені на паркову садовину (Стор., І, 1957, 366); Паркова алея; // Признач. для влаштування, оздоблення парку. Першотравневий гай Києва прикрасила ще одна паркова скульптура (Літ. Укр., 21.VIII 1965, 1); Парковий міст.
2. Прикм. до парк 2. Тепер зварювальні роботи можна робити майже на всіх паркових коліях (Роб. газ., 29. І 1965, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | парковий | паркова | паркове | паркові |
Родовий | паркового | паркової | паркового | паркових |
Давальний | парковому | парковій | парковому | парковим |
Знахідний | парковий, паркового | паркову | паркове | паркові, паркових |
Орудний | парковим | парковою | парковим | парковими |
Місцевий | на/у парковому, парковім | на/у парковій | на/у парковому, парковім | на/у паркових |