остатній
ОСТАТНІЙ, я, є, заст. Останній. Заворушилася пустиня. Мов із тісної домовини На той остатній страшний суд Мертвці за правдою встають (Шевч., І, 1963, 241); Колос у ячмені ще не налився, то соловей виспівував остатні пісні свої - прощавсь із весною (П. Куліш, Вибр., 1969, 274); Чув [Юра], що.. хмара перемагає, і вже остатнім зусиллям підняв до неба короткий ціпок (Коцюб., II, 1955, 341); - З сіромахою остатнім одружуся я хіба! (Граб., І, 1959, 143); Два сих остатніх дні так було душно, що аж уночі приходилось умиватись та віялом обмахуватись (Л. Укр., V, 1956, 54).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | остатній | остатня | остатнє | остатні |
Родовий | остатнього | остатньої | остатнього | остатніх |
Давальний | остатньому | остатній | остатньому | остатнім |
Знахідний | остатній, остатнього | остатню | остатнє | остатні, остатніх |
Орудний | остатнім | остатньою | остатнім | остатніми |
Місцевий | на/у остатньому, остатнім | на/у остатній | на/у остатньому, остатнім | на/у остатніх |