обчухрувати
ОБЧУХРУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЧУХРАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Обдирати, оббивати, обламувати, обрубувати (гілля, листя і т. ін.). З лугу вигонив панський луговий, з поближньої ліщини - побережник, а своїх верб нестане, щоб на паливо їх обчухрувати (Мур., Бук. повість, 1959, 4); Старанно обчухрав [Терешко] дрібне гілля та висхле листя, чепурно одломив з другого боку й тепер мав доброго костура (Епік, Тв., 1958, 413); Трасу рову уже позначили вербовими кілочками, з яких обчухрали кору (Сенч., Опов., 1959, 262); * Образно. Що дядькові пройшло, ти не роби, небоже, Щоб крилець хто не обчухрав! (Греб., І, 1957, 67); // безос . - Якби не захисна смуга - обчухрало б сад (Горд., Цвіти.., 1951, 21).
2. тільки док., перен., розм. Дуже побити. - Як візьму налигача, то я вас обох так обчухраю, що ви будете мені покорятись (Н.-Лев., II, 1956, 291).
3. перев. док., перен. Обманом, хитрощами відібрати майно, гроші. [Петро:] Радий, що обчухрав людей! Ах ти, пройдисвіт! (К.-Карий, II, 1960, 226).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обчухрую | обчухруємо |
2 особа | обчухруєш | обчухруєте |
3 особа | обчухрує | обчухрують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обчухруватиму | обчухруватимемо |
2 особа | обчухруватимеш | обчухруватимете |
3 особа | обчухруватиме | обчухруватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обчухрував | обчухрували |
Жіночий рід | обчухрувала | |
Середній рід | обчухрувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обчухруймо | |
2 особа | обчухруй | обчухруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | обчухруючи | |
Минулий час | обчухрувавши |