нелюб
НЕЛЮБ, а, ч. Чоловік, якого не кохає жінка. Молода, весела, жартлива, вона і не гадала об тім, як важко з нелюбом цілий вік жити (Н.-Лев., І, 1956, 88); Побажавши молодим щастя та дрібних діточок, ще й приказавши притому Тосі - "краще полин їсти, ніж а нелюбом за стіл сісти".., - Боженко поспішив до гурту поважних людей (Смолич, Мир.., 1958, 62).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нелюб | нелюби |
Родовий | нелюба | нелюбів |
Давальний | нелюбові, нелюбу | нелюбам |
Знахідний | нелюба | нелюбів |
Орудний | нелюбом | нелюбами |
Місцевий | на/у нелюбі, нелюбові | на/у нелюбах |
Кличний | нелюбе | нелюби |