невигубний
НЕВИГУБНИЙ, а, е. Який не зникає, не піддається винищенню. Повітря в Римі було пропахчене чадом від американських машин і танків, але камені вічного міста, здавалося, ще й досі зберігають у собі невигубний запах благородного лавра (Загреб., Європа. Захід, 1961, 30); Народжене великим почуттям, великим прагненням, горінням, слово це [Т. Шевченка] і понині несе в собі невигубний, вогонь і клекіт поетової душі (Літ. Укр., 30.V 1964, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невигубний | невигубна | невигубне | невигубні |
Родовий | невигубного | невигубної | невигубного | невигубних |
Давальний | невигубному | невигубній | невигубному | невигубним |
Знахідний | невигубний, невигубного | невигубну | невигубне | невигубні, невигубних |
Орудний | невигубним | невигубною | невигубним | невигубними |
Місцевий | на/у невигубному, невигубнім | на/у невигубній | на/у невигубному, невигубнім | на/у невигубних |