насунений
НАСУНЕНИЙ, НАСУНУТИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до насунути 1. Він був у.. шапці, насуненій аж на брови (Март., Тв., 1954, 435); На ньому довга сіра шинель наопашки, каска з козирком, низько насуненим на чоло (Полт., Повість.., 1960, 576); Насунута наперед хустка ледве давала бачити худе змучене обличчя (Гр., II, 1963. 307); // у знач. прикм. Цікаво було бачити обличчя й очі [шпіона] в той час. Але туманний вечір, насунена шапка й настовбурчений ковнір заважали (Ірчан, II, 1958, 16); Розвідник, сердито блимаючи на полоненого з-під насунутої вушанки, пояснив, що хотів знати, як в угорській армії вітаються (Гончар, III, 1959, 212).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | насунений | насунена | насунене | насунені |
Родовий | насуненого | насуненої | насуненого | насунених |
Давальний | насуненому | насуненій | насуненому | насуненим |
Знахідний | насунений, насуненого | насунену | насунене | насунені, насунених |
Орудний | насуненим | насуненою | насуненим | насуненими |
Місцевий | на/у насуненому, насуненім | на/у насуненій | на/у насуненому, насуненім | на/у насунених |