напасник
НАПАСНИК, а, ч., розм. 1. Той, хто нападав, нападає або збирається нападати на кого-, що-небудь. Спочатку хотіла [Параскіца] оборонятися, але, коли її стрів град камінців та грудок, побачила, що не дасть собі ради з отарою напасників, і пустилась навтьоки (Коцюб., І, 1955, 272); Собака скаче і гавкає на індика, а індик дується і пересварюється з напасником (Круш., Буденний хліб.., 1960, 46).
2. рідко. Те саме, що загарбник. Почесну справу моральної підготовки народу до можливої війни з фашистськими напасниками день у день робили і українські поети (Про багатство л-ри, 1959, 131).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | напасник | напасники |
Родовий | напасника | напасників |
Давальний | напасникові, напаснику | напасникам |
Знахідний | напасника | напасників |
Орудний | напасником | напасниками |
Місцевий | на/у напаснику, напасникові | на/у напасниках |
Кличний | напаснику | напасники |