наморщений
НАМОРЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до наморщити. Максим розгублено підіймає голову. На гілляці крислатої груші-дички сидить наморщений усміхом дід Дунай і погойдує ногами (Стельмах, І, 1962, 219); *0бразно. Звідти наморщене хвилями море мені здавалося ще величнішим (Логв., Давні рани, 1961, 74).
2. у знач. прикм. Укритий зморшками; зморщений. Мову людську і пісні він потай Слухає з наморщеним чолом (Рильський, І, 1956, 346).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наморщений | наморщена | наморщене | наморщені |
Родовий | наморщеного | наморщеної | наморщеного | наморщених |
Давальний | наморщеному | наморщеній | наморщеному | наморщеним |
Знахідний | наморщений, наморщеного | наморщену | наморщене | наморщені, наморщених |
Орудний | наморщеним | наморщеною | наморщеним | наморщеними |
Місцевий | на/у наморщеному, наморщенім | на/у наморщеній | на/у наморщеному, наморщенім | на/у наморщених |