накивати
НАКИВАТИ, аю, аєш. Док. до кивати. Він підняв палець в важкому персні і накивав (Коцюб., II, 1955, 368); Те мовивши, чернець ще й пальцем накивав. Поправив каптура і далі почвалав (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 76); Був собі такий дурний чоловік та була у його і жінка. От під який-то там празник накивала жінка дякові, щоб прийшов (Україна.., І, 1960, 253).
@ Накивати п'ятами - швидко, поспішно втекти; кинутися навтіки. Забравши деяких Троянців, Осмалених, як гиря, ланців, [Еней] П'ятами з Трої накивав (Котл., І, 1952, 65); У дев'ятнадцятому році не один пан п'ятами накивав, коли почали наші люди маєтки палити... (Мур., Бук. повість, 1959, 106).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накиваю | накиваємо |
2 особа | накиваєш | накиваєте |
3 особа | накиває | накивають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | накивав | накивали |
Жіночий рід | накивала | |
Середній рід | накивало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накиваймо | |
2 особа | накивай | накивайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | накивавши |